ЗМІСТ
Введення
1. Поняття і сутність умовно-дострокового звільнення
1.1 Підстави та умови застосування умовно-дострокового звільнення
1.2 Порядок умовно-дострокового звільнення
1.3 Підстави скасування умовно-дострокового звільнення
2. Поняття заміни невідбутої частини покарання більш м'яким
2.1 Підстава застосування
2.2 Порядок застосування
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Центральним питанням проблеми застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є питання про її обгрунтованість, з'ясування того, на якій підставі і при дотриманні яких вимог особа, яка відбуває покарання, може бути достроково звільнено від подальшого відбування покарання під умовою дотримання певних рамок його поведінки після звільнення.
До прийняття КК РРФСР 1960 р. в кримінально-правовій літературі та судовій практиці панувала думка, що підставою умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є певна ступінь виправлення засудженого або можливість подальшого виправлення, що дозволяє завершити процес виправного впливу без повного відбування призначеного покарання або ж заміною покарання більш м'яким. Проте на даний момент однією певною мірою виправлення недостатньо для застосування цих інститутів до засуджених.
У даній роботі я постараюся розкрити поняття, сутність, підстави, умови, порядок застосування і скасування таких інститутів, як умовно-дострокове звільнення і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням згідно з кримінальним кодексом Республіки Білорусь.
1.Поняття та СУТНІСТЬ Умовно-дострокове звільнення
Призначаючи покарання особі, суд керується не тільки ступенем небезпеки вчиненого ним злочину і ступенем суспільної небезпеки особи винного, а й тим, яке покарання здатне виправити засудженого. У процесі виконання покарання особа може виправитися ще до його повного відбуття. Продовження застосування покарання до такої особи було б невиправданим, оскільки цілі кримінальної відповідальності по суті досягнуті. У зв'язку з цим Кримінальний кодекс передбачає можливість умовно-дострокового звільнення від покарання (ст. 90 КК).
Наявність даного інституту в законодавстві надає виховний вплив на засуджених, які відбувають покарання і стимулює їх до виправлення.
Умовно-дострокове звільнення - це звільнення засудженого від відбування покарання з умовою виконання покладених на нього судом обов'язків, непорушення громадського порядку і нездійснення нового злочину протягом невідбутого терміну покарання [11].
Сутність умовно-дострокового звільнення від покарання полягає в тому, що засуджений звільняється від подальшого відбування покарання до закінчення терміну, визначеного вироком суду. При цьому звільнення від подальшого відбування покарання є умовним - засуджений повинен протягом невідбутого терміну покарання виконувати покладені на нього судом обов'язки, не порушувати громадський порядок, не здійснювати умисного злочину або злочину з необережності, за яке він може бути засуджений до позбавлення волі [10] .
Згідно зі статтею 90 КК умовно-дострокове звільнення є видом звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання, стимулюючим його виправлення.
Воно може бути застосоване до осіб, які відбувають такі види основного покарання, що призначається на певні терміни:
- Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
- Виправні роботи;
- Обмеження для військовослужбовців;
- Арешт;
- Обмеження волі;
- Напрям в дисциплінарну військову частину;
- Позбавлення волі [4].
При умовно-достроковому звільненні від основного покарання засуджений може бути звільнено також від додаткових покарань [13].
Умовно-дострокове звільнення від покарання застосовується тільки судом за місцем відбування покарання засудженим. Подання про умовно-дострокове звільнення від покарання до суду направляють орган або установу, виконують покарання. Про умовно-дострокове звільнення від покарання особи, яка відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, подання до суду направляє командир військової частини. Суд же, розглядаючи подання, може звільнити засудженого від подальшого відбування покарання, але може і відмовити в цьому, якщо прийде до висновку, що особа не довело свого виправлення.
1.1 Підстави та умови застосування умовно-дострокового звільнення
Під підставою слід розуміти "причину, достатній привід, який виправдовує що-небудь", тобто головну причину настання тих чи інших наслідків. Відбуття певної частини призначеного покарання такий головною причиною навряд чи є, тому що особа, яка відбуває покарання, заохочується звільненням від подальшого відбування покарання не за те, що воно відбуло якусь частину покарання, а за те, що воно під час відбування покарання стало на шлях виправлення. Таким чином, підставу застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мабуть, слід шукати у досягненні цілей покарання, а супутні формальні вимоги, передбачені законом, становлять лише передумови застосування даної заохочувальної норми [10].
Відповідно до ст. 90 КК для застосування умовно-дострокового звільнення від покарання в якості матеріального підстави закон вимагає досягнення засудженим певною мірою виправлення (засуджений повинен бути визнаний довели своє виправлення), а в якості формального - відбуття певної частини строку покарання (від половини до трьох чвертей) [9 ].
Умовний характер дострокового звільнення від відбування покарання виражається у вимогах до засудженого в період невідбутої частини строку покарання дотримуватися покладені на нього судом обов'язки, не порушувати громадський порядок і не робити злочинів під загрозою скасування умовно-дострокового звільнення і відновлення виконання невідбутого покарання. Невідбуту частину покарання, таким чином, є своєрідним випробувальним терміном - проміжком часу, протягом якого засуджений повинен довести своє виправлення. При умовно-дострокове звільнення від покарання цей термін дорівнює тривалості невідбутої частини покарання.
Відповідно до частини 5 ст. 90 КК суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення, може покласти на засудженого обов'язки, передбачені частиною 3 ст. 77 КК, яка, у свою чергу, відсилає до відповідних положенням частини 2 ст. 81 КК: заздалегідь повідомляти орган внутрішніх справ про зміну місця проживання, про виїзд з особистих справах в іншу місцевість на термін більше одного місяця, бути в зазначений орган за його викликом, але не частіше одного разу на два місяці, при необхідності давати пояснення щодо свого поведінки та способу життя. При цьому в частині 3 ст. 77 КК вказується на можливість встановлення судом для засудженого і більш суворих обов'язків, передбачених частиною 4 ст. 77 КК; принести вибачення потерпілому, у визначений строк усунути заподіяну шкоду, поступити на роботу або навчання, пройти курс лікування від хронічного алкоголізму, наркоманії, токсикоманії чи венеричного захворювання, не змінювати місце проживання без згоди органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, не виїжджати з особистих справах на строк більше одного місяця за межі району (міста) місця проживання, періодично з'являтися в цей орган для реєстрації, перебувати після настання певного часу за місцем проживання, не відвідувати певні місця.
Необхідно відзначити, що в КК передбачено досить гнучка дворівнева система правообмежень (частина 2 ст. 81 і частина 4 ст. 77 КК), яку встановлюють за вибором суду. Це обов'язки різного ступеня строгості, що істотно розширює можливості для індивідуального підходу при прийнятті судом відповідного рішення. Однак до недоліків встановленої законом системи визначення обов'язків умовно-достроково звільнено слід віднести те, що вона не наділяє кримінально-виконавчі інспекції правом входити до суду з поданням про зміну обсягу правообмежень протягом невідбутого строку покарання у бік їх посилення або пом'якшення. Це не дозволяє оперативно реагувати на зміну поведінки засудженого в гірший бік або, навпаки, заохочувати його правомірну поведінку [5].
Оскільки умовно-дострокове звільнення застосовується при відбуванні тільки термінових видів покарання, а сам процес виправлення засудженого є поступовим і вимагає певного часу, обов'язковою умовою застосування умовно-дострокового звільнення закон вважає фактичне відбуття певної частини призначеного судом покарання. Величина цієї частини в чинному КК жорстко пов'язана з категорією злочину, за яке засуджений відбуває покарання, тоді як у старому КК вона залежала від характеру вчиненого злочину, розміру призначеного покарання і небезпеки особи засудженого.
Для умовно-дострокового звільнення від покарання засудженого за злочин, не представляє великої суспільної небезпеки або менш тяжкий злочин, необхідно відбуття не менше половини строку покарання, призначеного судом.
Умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого за тяжкий злочин, а також, якщо він раніше засуджувався до позбавлення волі за умисний злочин, може мати місце після відбуття не менше двох третин строку покарання, призначеного судом.
Особа, засуджена за особливо тяжкий злочин, а також раніше умовно-достроково звільняється від покарання і знову вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання, може бути звільнена умовно-достроково після фактичного відбуття не менше трьох чвертей призначеного судом покарання [11].
Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване за умови, що засуджений фактично відбув певну частину терміну, що встановлена законом в залежності, насамперед, від категорії злочину. Чим більший ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, тим більшу частину строку покарання необхідно відбути засудженому. На строк фактичного відбуття покарання впливає також наявність у засудженого судимості за раніше скоєний умисний злочин, а також застосування раніше на-віч умовно-дострокового звільнення від покарання, якщо воно протягом невідбутої частини покарання вчинила новий злочин.
У ст. 90 КК встановлено три мінімальні межі фактичного відбуття терміну, які враховуються при постановці питання про умовно-дострокове звільнення від покарання: одна друга, дві третини і три чверті терміну покарання, призначеного судом.
Не менше половини призначеного судом строку покарання повинні відбути особи, засуджені за злочин, не представляє великої суспільної небезпеки або менш тяжкий злочин.
Не менше двох третин призначеного судом строку покарання повинні відбути особи:
- Засуджені за тяжкий злочин;
- Раніше засуджувалися до позбавлення волі за умисний злочин.
Не менше трьох чвертей призначеного судом строку покарання повинні відбути особи:
- Засуджені за особливо тяжкий злочин;
- Раніше умовно-достроково звільняється від покарання і вчинили новий злочин протягом невідбутої частини покарання, тобто особи, які не виправдали довіру суду, одного разу вже застосував до них умовно-дострокове звільнення від покарання, зробивши протягом невідбутої частини покарання навмисне чи з необережності новий злочин.
Раніше засуджувалися до позбавлення волі за умисні злочини визнаються особи, які засуджували за умисні злочини до фактичного позбавлення волі незалежно від того, відбував воно ними чи ні, а також засуджені до позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання або з умовним незастосуванням покарання, за умови, що судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку [12].
У відношенні інвалідів, жінок і самотніх чоловіків, що мають дітей у віці до 14 років, а також чоловіків, які досягли віку 60 років, і жінок, які досягли 55-річного віку, відповідно до ч. 3 ст. 90 КК передбачено більш м'яка умова для застосування умовно-дострокового звільнення від покарання. Зазначеним категоріям засуджених слід відбути відповідно не менше однієї третини, не менше половини і не менше двох третин строку покарання, призначеного судом.
Згідно з ч. 4 ст. 90 умовно-дострокове звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі може бути застосоване лише тоді, коли термін фактично відбутого покарання склав н не менше шести місяців. Це положення відноситься до тих випадків, коли половину призначеного строку позбавлення волі складає термін менше шести місяців (наприклад, особа була засуджена до десяти місяців позбавлення волі).
1.2 Порядок умовно-дострокового звільнення
За наявності підстави й умови застосування умовно-дострокового звільнення від покарання орган або установу, яка виконує покарання та інших заходів кримінальної відповідальності, направляє до суду подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, в якому мають міститися дані, що характеризують його особу, його поведінка , ставлення до праці та навчання під час відбування покарання, ставлення до скоєного діяння, а також інші заслуговують уваги обставини, що свідчать про виправлення особи (чч. 1 і 3 ст. 187 ДВК).
Згідно з ч. 2 ст. 402 КПК рішення про умовно-дострокове звільнення від покарання приймає районний (міський) суд за місцем відбування засудженим покарання незалежно від того, яким судом був постановлено вирок з призначенням йому покарання.
Розгляд справи в суді порушується за поданням органу або установи, що виконує покарання. Для вирішення судом питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання в судове засідання викликається представник органу, що відає виконанням покарання, а також запрошується представник спостережної комісії (ч. 8 ст. 435 КПК).
Після розгляду справи, що включає доповідь судді, заслуховування з'явилися в засідання осіб і висновку прокурора, суддя виносить постанову про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання із зазначенням терміну невідбутої частини покарання, а також конкретних обов'язків, покладених на засудженого, якщо суддя ухвалить рішення про їх покладанні. У постанові також повинно бути вказівка на звільнення особи від додаткових покарань, якщо таке рішення суддею буде прийнято.
Копія винесеної постанови направляється до суду, який постановив вирок, для залучення її до справи.
Застосовуючи умовно-дострокове звільнення від покарання, суд може покласти на засудженого певні обов'язки, які він повинен виконувати протягом решти невідбутої частини строку покарання. Такі обов'язки аналогічні обов'язкам, покладеним на засуджених, за якими здійснюється профілактичне спостереження. Так, на умовно-достроково звільнили від покарання згідно з ч. 2 ст. 81 КК можуть бути покладені обов'язки: заздалегідь повідомляти орган внутрішніх справ про зміну місця проживання, про виїзд в іншу місцевість у приватних справах на строк більше одного місяця; бути у вказаний орган за його викликом і при необхідності давати пояснення щодо своєї поведінки і способу життя .
При цьому суд може покласти на особу будь-яку із зазначених обов'язків або їх сукупність, але може не покладати на обличчя взагалі ніяких обов'язків.
Контроль за умовно-достроково звільненим від покарання протягом невідбутої його частини здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем його проживання (ч. 1 ст. 197 ДВК). У цей період звільнений повинен своєю поведінкою підтвердити виправлення, що з'явилося підставою його умовно-дострокового звільнення, звітувати про свою поведінку перед кримінально-виконавчою інспекцією, з'являтися за її викликом без обмеження періодичності явки (ч. 3 ст. 197 ДВК).
За особами, умовно-достроково звільненими від покарання, призначеного за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, здійснюється профілактичне спостереження кримінально-виконавчою інспекцією, що спричиняє необхідність дотримання засудженим обов'язків, передбачених ст. 81 КК. У такому випадку судом додатково не встановлюються обов'язки, які він може покласти на особу, яка була засуджена за злочини, не пов'язані з тяжким або особливо тяжким.
При ухиленні засудженого протягом невідбутої частини покарання від виконання покладених обов'язків або при порушенні ним громадського порядку кримінально-виконавча інспекція оголошує йому офіційне попередження (ч. 4 ст. 197 ДВК). При цьому офіційне попередження може бути оголошено в разі ухилення особи від виконання обов'язків, покладених на нього судом, а також обов'язків, покладених на особу, за яким встановлюється профілактичне спостереження, або в порядку здійснення контролю за ним з боку кримінально-виконавчої інспекції.
Офіційне попередження виноситься в письмовій формі і оголошується засудженому під розписку [12].
1.3 Підстави скасування
Підставами скасування умовно-дострокового звільнення від покарання з направленням засудженого для подальшого відбування ним покарання, представленими в законі як альтернативні, є:
1) невиконання покладених на засудженого обов'язків, незважаючи на офіційне попередження, зроблене кримінально-виконавчою інспекцією;
2) неодноразове (два і більше разів) порушення засудженим громадського порядку, за що до нього двічі були застосовані заходи адміністративного стягнення;
3) вчинення умисного злочину;
4) вчинення злочину з необережності, за яке особу засуджується до позбавлення волі.
Невиконання покладених на засудженого обов'язків як підставу скасування умовно-дострокового звільнення означає умисне, без поважних причин, невиконання однією або всіх в сукупності покладених на нього обов'язків після офіційного попередження, зробленого кримінально-виконавчою інспекцією.
До порушень громадського порядку відносяться навмисні адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок: дрібне хуліганство, нанесення умисного легкого тілесного ушкодження чи побоїв, наклеп, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях та ін
Застосування адміністративних стягнень за вказані правопорушення має враховуватися лише в тому випадку, якщо особа вчинила новий правопорушення протягом року з дня закінчення виконання стягнення за попередні правопорушення.
При невиконанні засудженим покладених на нього обов'язків, незважаючи на офіційне попередження, а також при неодноразовому порушенні ним громадського порядку та застосування до нього двічі заходів адміністративного стягнення кримінально-виконавча інспекція може направити до суду подання про скасування умовно-дострокового звільнення від покарання, а суд може прийняти таке рішення, виносячи відповідну постанову. На підставі судової ухвали особа направляється для відбування невідбутої частини строку покарання у повному обсязі незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту умовно-дострокового звільнення засудженого від покарання.
При вчиненні в період невідбутої частини покарання нового умисного злочину або злочину з необережності, за яке особу засуджується до позбавлення волі, суд призначає остаточне покарання за правилами призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до статті 73.
Вчинення особою в період невідбутої частини строку покарання злочини з необережності, за яке винний засуджується до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, не є підставою для скасування умовно-дострокового звільнення. У цьому випадку покарання за знову вчинений злочин призначається без урахування невідбутої частини покарання, від відбування якого особа умовно-достроково звільнено, і воно виконується поряд з плином невідбутої частини строку покарання [4].
2. ПОНЯТТЯ заміни невідбутої частини покарання більш м'яким
Згідно зі ст. 91 КК заміна невідбутої частини покарання більш м'яким означає звільнення засудженого від відбування більш суворого покарання шляхом заміни його на більш м'яке, стимулюючий прагнення засудженого до виправлення [12, c.500].
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є одним з видів дострокового звільнення від покарання і полягає у звільненні засудженого від призначеного судом покарання з одночасним призначенням замість його невідбутої частини іншого, більш м'якого покарання. До числа покарань, невідбута частина яких може бути замінена більш м'яким покаранням, закон відносить виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, направлення в дисциплінарну військову частину і позбавлення волі [5, c.48-50].
Таким чином, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким - це звільнення засудженого від подальшого відбування покарання і призначення йому замість невідбутої частини більш м'якого покарання [13, c.248].
Заміна покарання носить безумовний характер.
Співвідношення покарань за їх тяжкості має здійснюватися з урахуванням не тільки виду покарання, але і його розміру і терміну. При заміні неотбтой частини позбавлення волі обмеженням волі або виправними роботами вони призначаються у межах строків, встановлених законом для цих видів покарання, і не повинні перевищувати невідбутого строку позбавлення волі [13, c. 248].
При заміні покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено від додаткового покарання.
2.1 Підстави застосування
Підставою застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є можливість подальшого виправлення засудженого, твердо став на шлях виправлення, в умовах відбування їм більш м'якого покарання.
Критеріями віднесення до твердо стали на шлях виправлення засуджених до інших видів покарання є виконання в період відбування покарання вимог кримінально-виконавчої інспекції, хорошу поведінку, сумлінне ставлення до праці, активну участь у заходах виховного характеру, відсутність стягнень протягом шести місяців і ін Ступінь виправлення засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, визначає орган, який виконує покарання [4].
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована за умови фактичного відбуття засудженого певної частини строку, встановленої законом: однієї третини, половини або двох третин. Встановлення в законі даних частин терміну поставлено в залежність від категорії злочину, а також від деяких інших обставин, зазначених у ст. 91 КК.
Не менше однієї третини призначеного судом строку покарання повинні відбути особи, засуджені за злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки, або менш тяжкі злочини.
Не менше половини призначеного судом строку покарання повинні відбути особи:
- Засуджені за тяжкий злочин;
- Раніше засуджувалися до позбавлення волі за умисний злочин.
Не менше двох третин строку призначеного судом покарання повинні відбути особи:
- Засуджені за особливо тяжкий злочин;
- Раніше умовно-достроково звільняється від покарання і вчинили новий злочин протягом невідбутої частини покарання [13].
Питання про те, хто відноситься до осіб, раніше засуджувалися до позбавлення волі, розглядався стосовно умовно-дострокового звільнення від покарання.
При визначенні того, яке покарання є більш м'яким у порівнянні з замінним покаранням, суд керується статтею 48 КК, в якій всі види покарання розташовані в певному порядку залежно від ступеня їх суворості (від менш суворого до більш суворого). Крім того, необхідно враховувати і терміни як замінює, так і замінного покарань.
У випадках заміни невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі обмеженням волі або виправними роботами законом встановлено наступні межі замінюють покарань:
обмеження волі призначається в межах, встановлений них ч. 2 ст. 55 КК, тобто в межах від шести місяців до п'яти років;
виправні роботи призначаються в межах, встановлених ч. 1 ст. 52 КК, тобто в межах від шести місяців до двох років;
максимальний термін обмеження свободи і виправних них робіт не повинен перевищувати невідбутого строку позбавлення волі (ч. 3 ст. 91 КК) [12, c.502].
Наприклад, невідбутий строк позбавлення волі дорівнює одному року. При заміні його виправними роботами або обмеженням волі на строк цих покарань не повинен перевищувати одного року.
Терміни замінюють покарань обчислюються в роках, місяцях і днях. Наприклад, невідбута частина покарання у вигляді позбавлення волі дорівнює одному року двох місяців і десяти днів. На такий же термін це покарання може бути замінене більш м'яким.
Виправні роботи суд може замінити штрафом або громадськими роботами.
Щодо осіб, яким невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким, можливе застосування умовно-дострокового звільнення від покарання відповідно до ст. 90 КК, виходячи з фактично відбутого строку, більш м'якого покарання. Наприклад, невідбута засудженим частина позбавлення волі строком на три роки була замінена обмеженням волі на той самий строк. Після закінчення відповідної частини терміну обмеження свободи (одна друга, дві третини або три чверті) і при виправленні особи, доведеного їм зразковою поведінкою, засуджений може бути умовно-достроково звільнений від покарання у вигляді обмеження волі.
На відміну від умовно-дострокового звільнення від покарання, коли особа довело своїм зразковою поведінкою виправлення, при заміні покарання більш м'яким особа ще не виправилося, а тільки твердо стала на шлях виправлення. Тому для завершення процесу виправлення ще потрібно кримінально-правовий вплив покаранням, але менш суворим. Позбавлення волі може бути замінено, наприклад, обмеженням волі або виправними роботами. При заміні невідбутої частини позбавлення волі виправними роботами або обмеженням свободи їх терміни не повинні виходити за межі, встановлені законом для даних видів покарання, а також не повинні перевищувати невідбутого терміну покарання.
При заміні покарання більш м'яким суд може звільнити засудженого від додаткових покарань.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яке є безумовною. Це означає, що у разі, коли така особа вчиняє під час відбування більш м'якого покарання новий злочин, то до покарання, призначеного за останній злочин, приєднується, повністю або частково, невідбута частина більш м'якого покарання, а не невідбуту частину заміненого покарання.
Частина 5 статті 91 КК передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення особи, від невідбутого більш м'якого покарання з дотриманням правил, встановлених статтею 90 КК [11, c.382].
2.2 Порядок застосування
Порядок заміни покарання більш м'яким аналогічний порядку умовно-дострокового звільнення від покарання. За наявності підстави й умови застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установу, які виконують покарання або інші заходи кримінальної відповідальності направляють до суду відповідне подання, в якому мають міститися дані, що характеризують особистість засудженого, його поведінка, ставлення до праці та навчання під час відбування покарання, ставлення до вчиненого злочину, а також інші, що заслуговують уваги обставини, які підтверджують, що особа твердо стала на шлях виправлення (чч. 1 і 3 ст. 187 ДВК).
Згідно з ч. 2 ст. 402 КПК рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким приймає районний (міський) суд за місцем відбування засудженим покарання незалежно від того, яким судом був постановлено вирок з призначенням йому покарання.
Розгляд справи в суді порушується за поданням органу або установи, що виконує покарання. Для вирішення судом питання про можливість застосування заміни покарання більш м'яким у судове засідання викликається представник органу, що відає виконанням покарання, а також запрошується представник спостережної комісії (ч. 8 ст. 435 КПК).
Після розгляду справи, що включає доповідь судді, заслуховування з'явилися в засідання осіб і висновку прокурора, суддя виносить постанову про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким із зазначенням виду та строку замінює покарання. У постанові також повинно бути вказівка на звільнення особи від додаткових покарань, якщо таке рішення суддею буде прийнято.
Копія винесеної постанови направляється до суду, який постановив вирок, для залучення її до справи.
У разі успішного відбуття більш м'якого покарання особа визнається відбули покарання повністю, а строки погашення судимості за умисні злочини, встановлені в пп. 2-5 ч. 1 ст. 97, обчислюються з дня відбуття більш м'якого покарання (ч. 4 ст. 97).
При вчиненні в період відбування більш м'якого покарання нового умисного злочину або злочину з необережності, за яке особу засуджується до позбавлення волі, остаточне покарання засудженому призначається відповідно до правил, передбачених статтею 73 КК (призначення покарання за сукупністю вироків). При цьому до покарання, призначеного за знову вчинений злочин, приєднується невідбута частина більш м'якого покарання в межах, встановлених цією статтею [12, c.504].
Якщо ж засуджений, якому невідбуту частину позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням, злісно ухиляється від його відбування, то він направляється відповідно до визначення (постановою) суду для відбування позбавлення волі, призначеного вироком. При цьому час, протягом якого засуджений відбував інше покарання, зараховується в строк позбавлення волі відповідно до правил, встановлених у статті 74 цього Кодексу [5, c.48-50].
Висновок
Аналіз висловлених у літературі точок зору, а також тенденції розвитку законодавства про умовно-дострокове звільнення і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким дозволяють зробити наступні висновки.
По-перше, умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким при наявності необхідних передумов, зазначених у законі, становить суб'єктивне право засудженого. По-друге, підставою умовно-дострокового звільнення і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є така ступінь виправлення засудженого, досягнута в процесі виконання частини строку призначеного покарання, яка робить можливими остаточне виправлення та ресоціалізацію засудженого без реального відбування решти призначеного покарання або ж можливість подальшого виправлення. Якщо це підстава встановлено, то умовно-дострокове звільнення і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким повинні застосовуватися при фактичному відбутті засудженим мінімальної частини призначеного покарання, яка визначається відповідно до кримінального законодавства.
Список використаних джерел
1. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь.-Мн.: Національний центр правової інформації Республіки Білорусь, 2005.-301с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Білорусь.-Мн.: Амалфея, 2005.-384с.
3. Кримінально-виконавчий кодекс Республіки Білорусь.-Мн.: Національний центр правової інформації Республіки Білорусь, 2000.-144с.
4. Коментар до Кримінального кодексу Республіки Білорусь. / Під загальною редакцією А.В. Баркова.-Мн.: Підручники і посібники, 2003.-1200С.
5. Гарнашевіч А.А. Проблеми заміни невідбутої частини позбавлення волі більш м'яким покаранням у кримінальному праві Республіки Білорусь / / Юстиція Беларусі.-2002-№ 3-с.48-50.
6. Про затвердження Інструкції про порядок надання осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, до умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням: Постанова МВС Республіки Білорусь від 30.11.2001г. № 223 / / НРПА-2002-№ 12 - с.53-60.
7. Гарнашевіч А.А. Актуальні питання застосування умовно-дострокового звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі / / Право Білорусі-2003 .- № 28 - с.71-73.
8. Хегай Л. В. Умовно-дострокове звільнення від покарання за радянським кримінальним правом. Автореф. дис. ... Канд. юрид наук. М. 1985. С. 12.; Іногамова Л.В. Умовно-дострокове звільнення від покарання. Тюмень, 1992. С. 7.
9. Гарнашевіч А.А. Проблемні питання умовно-дострокового звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі в законодавстві Республіки Білорусь / / Проблеми розвитку освіти, юридичної науки ...: Матеріали міжнародної науково-практичної конференции.-Мн. 2003.-с.38-40.
10. Іногамова-Хегай Л.В. Підстави і передумови застосування умовно-дострокового звільнення / Л. Іногамова-Хегай, Е. Казарян. / / Кримінальне право.-2003 .- № 4-с.27-29.
11. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник / Н.А. Бабин, А.В. Барков, І.О. Барков та ін; Під ред. В.М. Хомича .- Мн. Тесей, 2002.-496с.
12. Кримінальне право. Загальна частина: навч. посібник / Е.А. Саркисова .- Мн.: Підручники і посібники, 2005.-592 с.
13 Кримінальне право Республіки Білорусь. Загальна частина: Конспект лекцій / Бабин А.Н.-Мн.: Підручники і посібники, 2000.-288 с.